.jpg)
Кінезіотейпінг. Що це таке і як його застосовують.
Можливо ви вже чули ці терміни – тейпування, тейпи, кінезіотейпінг. Або ж бачили різнокольорові стрічки наклеєні на людське тіло різноманітними аплікаціями. Якщо ж ви фанат будь-якого виду спорту, то напевно помітили цей «пластир» на багатьох спортсменах під час їх виступів на змаганнях.
А якщо ж ці поняття для вас зовсім нові та незнайомі, то у цій статті ви відкриєте для себе ще один вид терапевтичної процедури – кінезіотейпінг.
Тейпування (з агл. «tape» - «стрічка») – це метод симптоматичного лікування, профілактики і реабілітації травматичних ушкоджень м'язів і зв'язкового апарату.
Поняття «тейпування» знайомо медицині давно. Як правило при такій процедурі використовувався еластичний бинт або лейкопластир, які жорстко фіксували певну ділянку створюючи ефект знерухомлення.
Американській хіропрактик, японського походження, Кензо Касі (Kenzo Kase) починаючи з 1973 року почав працювати над вдосконаленням методу тейпування. І нарешті, по шести роках наполегливої праці, доктор Касі представив світові свій винахід – еластичну стрічку для тейпування, яка не обмежувала свободу руху зафіксованої ділянки тіла. Метод отримав назву – кінезіотейпування (з лат. «kinesio» - «рух», з англ. «tape» - «стрічка»).
Міжнародне визнання кінезіотейпування отримало після Олімпіади-1988 у Сеулі. Після чого методика Кензо Касі почала своє переможне світове розповсюдження, спочатку країнами Азії, а з 1995 року метод офіційно був введений в алгоритми надання медичної допомоги та реабілітації в США і Європі. На початку 2000х кінезіотейпування поступово стало відомим на теренах нашої країни.
У чому ж сутність та дієвість, здавалось би, звичайної еластичної стрічки?
Класичний кінезіологічний тейп - це еластична клейка стрічка, виготовлена з 100% бавовни, що має у своєму складі волокна еластичного полімеру спантексу. Товщина та еластичність тейпу подібна до властивостей шкіри людського тіла. З однієї сторони тейп вкритий гіпоалергенним термочутливим шаром акрилового клею, який забезпечує надійну фіксацію на ділянці тіла. Бавовняна основа тейпів дозволяє шкірі дихати, а самим тейпам швидко висихати після водних процедур, що забезпечує їх носіння на протязі кількох днів не обмежуючи щоденні звички та потреби людини.
Правильно накладена аплікація (схема) тейпування здатна знижувати навантаження на м'язи і сполучнотканинні елементи опорно-рухової системи.. Тейп фіксує шкіру, яка пов'язана з розташованими під нею м'язами. Зафіксована шкіра злегка піднімає фасцію, полегшуючи кровоток і лімфовідтік, що зумовлює протизапальний ефект.
За рахунок еластичних властивостей тейпу активується мікроциркуляція у шкірі та підшкірній клітковині, чим створюється ефект мікромасажу, який покращує трофіку тканин.
Знеболююча дія тейпів полягає у покращенні лімфодренажу та виведенні, відповідно, продуктів метаболізму.
Протинабряковий дренажний ефект тейпування при застійних явищах або гематомах відбувається, знову ж таки, за рахунок покращення лімфотоку та кровотоку.
Стабілізація суглобів методом кінезіотейпування створює оптимальні умови для нормалізації функції суглобів без їх повного знерухомлення, за рахунок іннервації нервових волокон, що відповідають за м'язи і шкіру в ділянці нанесеної аплікації та за тканини суглобів.
Спектр застосування тейпування наразі надзвичайно широкий За роки їх успішного використання, області в яких кінезіотейпування досягло гарних результатів невпинно розширюються.
Методика не стоїть на місці, а постійно розвивається. З’являються нові схеми накладення тейпів при різній симптоматиці на відповідних ділянках тіла. Тейпи розрізняються за своїми властивостями – спортивні, для чутливої шкіри, для обличчя тощо. Також з’являються нові різновиди тейпів, наприклад, такі як кростейп, акутейп, панчтейп.
Класичні схеми кінезіотейпування розрізняються за видами нарізки тейпів, техніками тейпування (м’язова, лімфатична, зв’язково-сухожильна, фаціальна), ступеню натягу тейпу, діагнозу та областю тейпованої ділянки тіла. Також, при тейпуванні, необхідно дотримуватись правил підготовки шкіри, нанесення схем, носіння та знімання тейпів.
На сьогоднішній день методика кінезіотейпування успішно використовується у таких медичних областях, як травматологія, лімфологія, педіатрія, логопедія, спортивна фізіотерапія, неврологія, гінекологія, косметологія. Ветеринарна медицина теж не стоїть осторонь, розроблені спеціальні види кінезіотейпів для тварин, які успішно застосовуються.
Як і будь-яка терапевтична процедура, кінезіотейпування має свої показання та протипоказання.
Протипоказаннями до використання методу кінезіотейпування є:
- різні види пухлин;
- хронічні шкірні захворювання;
- запальні процеси організму;
- гострі травматичні ушкодженнях кісток, м'язів, сухожилків і суглобів;
- виражений больовий синдром нез’ясованої етіології;
- відкриті рани;
- тромбоз глибоких вен;
- алергія на матеріали, з яких зроблено тейп (тейпи бувають різних кольорів, а також з малюнками. Використана фарба може викликати алергічну реакцію. Колір тейпа не має жодного терапевтичного значення).
У масажній практиці метод тейпування найчастіше застосовується при:
- артритах, остеохондрозах, артрозах;
- сколіозі, міжхребцевих грижах та інш. хворобах опорно-рухового апарату;
- травмах суглобів;
- реабілітаційній підтримці;
- ударах, гематомах, розтягненнях та інші видах травм;
- знятті больового синдрому різної локалізації;
- корекції постави;
- запаленні м'яких тканин.
Отже, як бачимо, область застосування кінезіотейпування та його ефективність залежить тільки від рівня підготовки спеціаліста з тейпування.
А якщо ж ці поняття для вас зовсім нові та незнайомі, то у цій статті ви відкриєте для себе ще один вид терапевтичної процедури – кінезіотейпінг.
Тейпування (з агл. «tape» - «стрічка») – це метод симптоматичного лікування, профілактики і реабілітації травматичних ушкоджень м'язів і зв'язкового апарату.
Поняття «тейпування» знайомо медицині давно. Як правило при такій процедурі використовувався еластичний бинт або лейкопластир, які жорстко фіксували певну ділянку створюючи ефект знерухомлення.
Американській хіропрактик, японського походження, Кензо Касі (Kenzo Kase) починаючи з 1973 року почав працювати над вдосконаленням методу тейпування. І нарешті, по шести роках наполегливої праці, доктор Касі представив світові свій винахід – еластичну стрічку для тейпування, яка не обмежувала свободу руху зафіксованої ділянки тіла. Метод отримав назву – кінезіотейпування (з лат. «kinesio» - «рух», з англ. «tape» - «стрічка»).
Міжнародне визнання кінезіотейпування отримало після Олімпіади-1988 у Сеулі. Після чого методика Кензо Касі почала своє переможне світове розповсюдження, спочатку країнами Азії, а з 1995 року метод офіційно був введений в алгоритми надання медичної допомоги та реабілітації в США і Європі. На початку 2000х кінезіотейпування поступово стало відомим на теренах нашої країни.
У чому ж сутність та дієвість, здавалось би, звичайної еластичної стрічки?
Класичний кінезіологічний тейп - це еластична клейка стрічка, виготовлена з 100% бавовни, що має у своєму складі волокна еластичного полімеру спантексу. Товщина та еластичність тейпу подібна до властивостей шкіри людського тіла. З однієї сторони тейп вкритий гіпоалергенним термочутливим шаром акрилового клею, який забезпечує надійну фіксацію на ділянці тіла. Бавовняна основа тейпів дозволяє шкірі дихати, а самим тейпам швидко висихати після водних процедур, що забезпечує їх носіння на протязі кількох днів не обмежуючи щоденні звички та потреби людини.
Правильно накладена аплікація (схема) тейпування здатна знижувати навантаження на м'язи і сполучнотканинні елементи опорно-рухової системи.. Тейп фіксує шкіру, яка пов'язана з розташованими під нею м'язами. Зафіксована шкіра злегка піднімає фасцію, полегшуючи кровоток і лімфовідтік, що зумовлює протизапальний ефект.
За рахунок еластичних властивостей тейпу активується мікроциркуляція у шкірі та підшкірній клітковині, чим створюється ефект мікромасажу, який покращує трофіку тканин.
Знеболююча дія тейпів полягає у покращенні лімфодренажу та виведенні, відповідно, продуктів метаболізму.
Протинабряковий дренажний ефект тейпування при застійних явищах або гематомах відбувається, знову ж таки, за рахунок покращення лімфотоку та кровотоку.
Стабілізація суглобів методом кінезіотейпування створює оптимальні умови для нормалізації функції суглобів без їх повного знерухомлення, за рахунок іннервації нервових волокон, що відповідають за м'язи і шкіру в ділянці нанесеної аплікації та за тканини суглобів.
Спектр застосування тейпування наразі надзвичайно широкий За роки їх успішного використання, області в яких кінезіотейпування досягло гарних результатів невпинно розширюються.
Методика не стоїть на місці, а постійно розвивається. З’являються нові схеми накладення тейпів при різній симптоматиці на відповідних ділянках тіла. Тейпи розрізняються за своїми властивостями – спортивні, для чутливої шкіри, для обличчя тощо. Також з’являються нові різновиди тейпів, наприклад, такі як кростейп, акутейп, панчтейп.
Класичні схеми кінезіотейпування розрізняються за видами нарізки тейпів, техніками тейпування (м’язова, лімфатична, зв’язково-сухожильна, фаціальна), ступеню натягу тейпу, діагнозу та областю тейпованої ділянки тіла. Також, при тейпуванні, необхідно дотримуватись правил підготовки шкіри, нанесення схем, носіння та знімання тейпів.
На сьогоднішній день методика кінезіотейпування успішно використовується у таких медичних областях, як травматологія, лімфологія, педіатрія, логопедія, спортивна фізіотерапія, неврологія, гінекологія, косметологія. Ветеринарна медицина теж не стоїть осторонь, розроблені спеціальні види кінезіотейпів для тварин, які успішно застосовуються.
Як і будь-яка терапевтична процедура, кінезіотейпування має свої показання та протипоказання.
Протипоказаннями до використання методу кінезіотейпування є:
- різні види пухлин;
- хронічні шкірні захворювання;
- запальні процеси організму;
- гострі травматичні ушкодженнях кісток, м'язів, сухожилків і суглобів;
- виражений больовий синдром нез’ясованої етіології;
- відкриті рани;
- тромбоз глибоких вен;
- алергія на матеріали, з яких зроблено тейп (тейпи бувають різних кольорів, а також з малюнками. Використана фарба може викликати алергічну реакцію. Колір тейпа не має жодного терапевтичного значення).
У масажній практиці метод тейпування найчастіше застосовується при:
- артритах, остеохондрозах, артрозах;
- сколіозі, міжхребцевих грижах та інш. хворобах опорно-рухового апарату;
- травмах суглобів;
- реабілітаційній підтримці;
- ударах, гематомах, розтягненнях та інші видах травм;
- знятті больового синдрому різної локалізації;
- корекції постави;
- запаленні м'яких тканин.
Отже, як бачимо, область застосування кінезіотейпування та його ефективність залежить тільки від рівня підготовки спеціаліста з тейпування.
Автор: Оксана Дубіневич
Спеціалістів, що надають послуги з кінезіотейпування і вартість їхніх послуг можете знайти тут.